Знижуйте планку. Це не слабкість – це навик.

Як думаєте, чому нам може бути вигідно знижувати планку, знижувати очікування від себе, від свого життя? І чи потрібно це робити? Давайте розберемо це, бо часи у нас такі зараз – нарцисичні. Усі ми прагнемо якогось успіху. Хочемо більше, вище, краще, красивіше, дорожче і таке інше. Більше, ще більше. Давай, давай, давай. Ось ці постійні до себе претензії – дивися, в інших краще, а в тебе чомусь якось ніяк.

Ми намагаємося скакати по життю, чекаючи від себе якихось високих висот, але натомість ми отримуємо напругу, що росте всередині. І якщо ми й замислюємося, звідки ця внутрішня напруга, то чомусь не пов’язуємо це з тим, що ми поставили надто високу планку і надто багато від себе чекаємо.

Багато хто може подумати, що якщо зменшити планку і зменшити очікування від себе, то це шлях до деградації. Принаймні я так часто чую від своїх клієнтів на сесіях. Але я хочу пояснити, що внутрішня напруга, яка виникає від цих нескінченних нарцисичних перегонів, і є шлях у нікуди. А зниження планки та очікування від себе – це шлях у розвиток, а шлях шлях до успіху.

Якщо ви давно думали звернутися до психотерапевта онлайн в Україні, то зараз можливий той самий час:

Моє відео на тему “Знижуй планку”

Що ж тоді робити – улюблене питання моїх клієнтів. А що якщо нічого не робити, а просто спробувати подивитися на те, що відбувається, коли ми знижуємо очікування, знижуємо планку? У своєму відео я наочно показую (навіть малюю там), як девіз “Знижу планку” допомагає нам досягати цілей і не вигоряти.

Якщо коротко, то знизити планку означає поступово рухатися до своєї мети. І цінувати кожен пройдений етап. І саме вміння цінувати те проміжне, що досягнуто вже, і є ця навичка. Навичка, яка допомагає нам не вигоряти, не витримувати тонни внутрішньої напруги, а йти впевнено вперед. Кожна проміжна мета теж є важливою і має певну цінність для нас. Часто ми це не розуміємо та не вміємо.