Як побудувати стійку практику психотерапевта, яка забезпечує.
Скорее всього я б ніколи не піднімала цю тему, якщо б не мій досвід підприємця. Цей досвід має особливу підприємницьку оптику терапії, яка часто просто недоумує, попав у світ психо. Недоуміння виникає там, де я слишу від колег про те, що вони далекі від того, щоб повністю себе забезпечувати, працюючи психотерапевтом. Ми учимся роками, як допомогти людям. Но как помочь себе жить достойно – понятия не имеем.
Ми не розглядаємо свою справу (частну практику) як бізнес, який за ідеєю не повинен використовувати тільки користування клієнтами та задоволення та знання власника. Як багато з нас очікують повернення інвестицій у наше навчання? Скільки коштує навчання гештальт-терапевта в Україні? 10-15 тисяч євро, кілька років життя і уйма часу. Скільки з нас почали навчати гештальту з думкою, що це всього лише хоббі, яке ні в якому разі не стане професією? І скільки з нас в підсумку успішно практикує? І скільки з нас успішно маскує ваше справжнє бажання займатися цією професією під маскою благородного заняття для душі і ради інших?
Так, нас, вчити бути психотерапевтами, але майже не вчити будувати приватну практику і ставитися до практики як до свого діла (бізнесу). Коли я прийшла в психологію, я поняла, що більшість колег дуже далеко від підприємницького мислення і розділяють роботу психотерапевта і заробляють гроші. Більше того – наш менталітет взагалі воспринимает попытки зарабатывать деньги как что-то неприятное и стыдное. Хто такі підприємці з точки зору рядового українця? Обычно о зарабатывающих говорят – барыги. А бути психологом-баригой це взагалі який-то тройний стид.
Мій британський досвід
Уже більше року я відвідую онлайн-групу, де британські психотерапевти обговорюють саме питання розвитку свого бізнесу. Група називається Private Practice Business Development Group. Причини створення цієї групи британськими терапевтами наступні:
- відсутність модулів бізнес-навиків в навчальних програмах
- політична потребність створити простори, де можна розглядати роботу психотерапевта як «бізнес», але з нравственной точки зору.
Ще один приклад – це моя розмова з британською терапевткою, з якою я співпрацювала як психотерапевт для українців в Англії. Після того, як ми обсудили всі наші питання, пов’язані з роботою, я запитала її – вважає чи вона психотерапію бізнесом. Вона трохи удивилася, але без запинки відповіла – звичайно, так. Я пояснила – якщо ти платиш налоги, значить, ти вже займаєшся підприємницькою діяльністю. І додала, що включає її підприємницьку діяльність – приватну практику психотерапевта, курси та майстер-класи (інформаційні цифрові продукти) та оренду кабінету для психотерапевтів.
Питання, від якого уникають багато психотерапевтів
Мій улюблений питання, але іноді дуже неприємний, який я іноді задаю колегам – психотерапія може прокормити вас і ваших дітей? Ви можете себе забезпечити, працюючи психотерапевтом? Насколько добре ви себе забезпечуєте?
Редкіе колеги горько скажуть, що не забезпечують себе психотерапевтичною практикою. Багато просто уникають відповіді. Я сама знаю, як це – коли вкладався в професію років не малими деньгами, а потім не можешь елементарно оплатити лічну терапію і супервізію.
Кстати, давайте відразу в цифры пойдем. За всіма правилами гештальт-психотерапевту добре провести лічну терапію раз на тиждень, супервізію і супервізорську групу. По моїм скромним підсчетам бюджет на це має бути 19000 грн на місяць. Щоб мені вийти хоча б в ноль, оплачуючи це, потрібно мати при моєї регулярної зовнішньої ціни 3-4 клієнта і стабільно в тиждень. Це щоб в ноль, а щоб ще і собі було на дуже скромне життя, потрібно ще 6-8 клієнтів. В підсумку потрібно 9-12 клієнтів на тиждень, щоб просто базово існувати.
І ці цифри більш-менее актуальні в Україні. Якщо ви живете в еміграції, то ваш бюджет відразу удваюється або втрачається як мінімум. А враховуючи, що український психотерапевт може працювати тільки з українцями за українськими цінами, то картина отримується печальною.
Що відбувається, коли ми ухиляємося від підприємницької частини нашої практики?
Я провела на початку жовтня воркшоп для колег гештальт-терапевтів на цю тему. Спитала їх, що вони бігають більше всього. І виявилося, що саме такого аналізу цифри вимагають багато. І коли ми закриваємо очі на цифри, чим ми ризикуємо?
Давайте спочатку з того, заради чого ми приходимо в професію психотерапевта. Ведь не ради грошей, правда? Ми приходимо в професію, щоб допомогти іншим, щоб краще робити світ або, як говорив мій улюблений тренер, щоб зробити краще в просторі поруч. Але замовляючи про себе і своє благополуччя, не граємо ми в гру проти себе і одночасно проти клієнтів? Зараз поясню.
Психотерапія має те, чого немає в звичайному бізнесі – асимметрию влади. Клієнт приходить до нас у вразливому стані, а психотерапевт має якусь владу над клієнтом. Що тоді може відбуватися з терапією, коли терапевту дуже потрібні гроші? Терапевту стає складніше відпускати клієнта, складніше витримувати від меню сесії. Терапевт може брати занадто багато клієнтів, звертатися в невідповідних випадках. У слідстві цього з’являється роздвоєння, вигорання. нарушаются границы.
В результате, страдает качество услуги – страждає саме те, заради чого все і затевалось. Саме тому важливо вчитися мати підприємницький підхід до частної практики психотерапевта. Тому, коли є система, а не хаотичний непрогнозований потік клієнтів, можна дотримуватися балансу між брати і давати. Давать якісну послугу і брати за це хороші або достатні гроші.