Чоловік, який не знав чого хоче
До мене в терапію прийшов чоловік. Ну як прийшов – його відправила дружина. Вона знайшла йому психотерапевта (мене), сама вирішила і домовилася. Я спочатку поставилася до цього не дуже позитивно, але вирішила подивитись, що з цього вийде. На першій зустрічі, звичайно, запитала клієнта, чи згоден він займатись психотерапією зі мною і як він взагалі на це дивиться. Він сказав, що згоден.
Вербально він погодився на це, але все інше вказувало на протилежне. Він постійно запізнювався на зустрічі або забував про них, а коли приходив, то повторював одне й те саме на мої запитання – не знаю. Іноді в його розмовах миготіло, що він часто зривається і буває агресивний, але як тільки він говорив про це, той самий замикався в собі, ніби ховаючись від самого себе.
Коли він починав щось розповідати, то в його словах я часто чула, як усе має бути, як правильно, як у нього буде краще, ніж у інших. Якось він сказав мені, що зневажає людей, які мають собаки маленьких розмірів. Він казав, що це собаки. А коли у нього буде собака, то це буде великий пес, бо собака має захищати. У ньому говорив не дорослий чоловік, а маленький хлопчик, якому лячно. Який не вміє дружити з кимось на рівних, а якому потрібен хтось поруч, великий та сильний, хто захистить.
Потрібно щось робити, а руки не доходять
Він розповідав, що коли він приходить додому, то бажання щось робити пропадає. Він казав, що йому не вистачає мотивації та дисципліни. Я відповідала, що дисципліна іноді стає насильством. А він аргументував тим, що якщо не поламати, то нічого й не вийде. А коли я запитувала, кого треба поламати, він відповідав – себе, звичайно.
А якщо нікого не ламати, питала я, чи є якийсь ще варіант? І клієнт відповідав, що тоді ніхто нічого не робитиме. Тобто він нічого не робитиме. Добре, подумала я, чорно-біле мислення – чи так чи ні, чи добре чи погано. Для таких чоловіків зупинитися, відпочити – означає здатися.
Запит чоловіка, який не знав чого хоче
Цей чоловік прийшов до мене із запитом “як розібратися в собі”, але на більшість питань відповідав “не знаю”. Це означало не бажання розібратися у собі, а зовсім інше. Це означало, що від нього, як і раніше, чекають, що він стане іншим. Ще більше досягає, закриває тривогу дружини, захищає інших, хоча сам потребує захисту. Цей чоловік казав, що не знає, чого хоче, але я думаю, що його бажання було простим – почути себе.
Я запропонувала клієнту дуже просту вправу – протягом 40 хвилин потрібно сидіти біля будь-якого дерева і нічого не робити. Він припустив, що не впорається з цим завданням, бо обов’язково відволікатиметься на якісь думки. Ми обговорили, що так ми тікаємо від себе, і він погодився. І відразу запитав – а як розвернутися назад до себе? Він навіть не підозрював, що поставив дуже важливе для себе питання. Він питав мене, як це зробити. Хоча я впевнена, що він знає ЯК, але йому страшно почути те, що він так старанно ховає всередині. Чи є страх, що почувши себе, він когось зрадить. А може, він боїться своєї ж агресії, що накопичилася за роки, яка виплесне назовні, як тільки його голос торкнеться чогось небезпечного всередині нього. Варіантів насправді може бути дуже багато.
На жаль, цей клієнт закінчив терапію незабаром. Так часто буває, коли чоловік іде до психотерапевта, щоб догодити дружині. І почути себе по-справжньому страшно. Легше ламати себе, ніж життя та систему, де все хоч і криво, але працює. Більшість чоловіків не затримуються у терапії. Психотерапія – це привілей сміливих, завзятих і пристрасно бажаючих змінити вектор свого життя чоловіків.
