Депресія емігранта – що робити?
Депресія емігранта – наскільки актуальною є тема, якщо на дворі весна 2025 року, а війна все ще триває, – як думаєте? Я зіткнулася з лавиною коротких відео в Тік-Ток та інших соціальних мережах, де українці, які виїхали за кордон через війну Росії проти України, масово говорять про депресію чи депресивний, пригнічений стан. Я й сама зараз перебуваю за кордоном і знаю, як це бути емігрантом, вимушеним емігрантом, людиною, яка не планувала так кардинально і різко змінювати своє життя.
У цій статті мені хотілося б розібратися в тому, які механізми нашої психіки викликають у нас депресивний настрій в еміграції, і на що можна звернути увагу у своєму житті прямо зараз, щоб допомогти собі переживати розлуку з Україною та втрату минулого життя без важких депресивних станів.
З чого складається депресія емігранта?
Депресивний стан, пригнічений настрій, тривога, дратівливість – це лише результат і наслідки того, що у вашому житті є наступне, це червоні лампочки нашої психіки, які сигналізують нам про наступне:
- незадоволені потреби
- горе втрати/втрати
Тобто для того, щоб допомогти собі впоратися з депресією, потрібно в першу чергу усвідомити і прийняти той факт, що ви втратили щось дуже важливе для вас. І це важливе – це ваше минуле життя в Україні.
Це ваш будинок, звична робота, звичне коло спілкування, звичний маршрут до магазину, улюблене кафе. Важливо сказати собі – я втратила це. Скажіть собі – сьогодні мені це недоступно.
На цьому етапі просто плачте. Говоріть із близькими людьми, які вас можу підтримати. Втрату не можна пережити по-іншому, як оплакати її.
А коли дасте час собі пройти цей етап, пропоную піти далі і дослідити, що саме вас ставить у стан депресії. Є чотири базові потреби, які мають бути закриті, тобто реалізовані та задоволені. Якщо хоча б одна з них не закрита – ви неминуче зіткнетеся з тривогою, роздратуванням чи депресією.
Незадоволені базові потреби в еміграції та депресія
Отже, про які базові потреби важливо знати та тримати їх у полі вашої уваги, щоб ви відчували себе повним сил іти вперед? Це:
- Кохання та близькість
- Прийняття та належність
- Ідентичність
- Безпека
Депресія емігранта та брак кохання та близькості
Що з нами трапляється, коли ми почуваємося нелюбими? А як нам, коли навколо немає жодної близької людини? Самотність – це те, з чим стикаються усі емігранти. Неможливо перевезти в іншу країну всю свою велику родину, всіх друзів, усіх колег по роботі, і водночас неможливо відразу створити нові близькі відносини з людьми в новій країні. У результаті ми неминуче стикаємося з самотністю та відсутністю близькості. А це неминуче веде до пригніченого стану та депресії.
Знаю, це буде непросто, проте – спілкування з близькими, хто залишився вдома, можна замінити на віртуальне. Так, це зовсім не те, що живе спілкування, це сурогат, це ті стосунки, де не можна обійняти одне одного. Але це все ще спілкування та розуміння, що ви не самотні, що ваші близькі, як і раніше, з вами, нехай і на відстані.
А в новій країні вилазьте потихеньку з будиночка пустельника і спілкуйтеся. З ким завгодно. Навіть якщо людина спочатку вам не дуже цікава, навіть якщо вона взагалі не вашого кола, соціального стану – вам зараз потрібне живе спілкування, беріть все від тих людей, хто поруч з вами. Потім, контакт за контактом, ви збудуєте новий ланцюжок знайомств, де в результаті знайдете по-справжньому близьких собі людей. Дайте собі час, не поспішайте себе. Час – ваш друг зараз, давайте собі його щедро.
Депресія емігранта та потреба у прийнятті та належності
Пам’ятаю цей стан у перші місяці еміграції, коли так хотілося бути прийнятою цими чужими людьми в чужій країні. Хотілося бути своєю серед них, розуміти, про що вони говорять і сміються. Згодом я зрозуміла, що це просто неможливо. Щоб стати своєю, потрібні роки. необхідно інтегруватися. А інтеграція неможлива без адаптації. Багато хто здається і їде через 2-3 роки еміграції. Але в середньому на адаптацію йде близько 5 років, а на інтеграцію – усі 10 років життя. Ви чи готові витратити стільки часу на побудову нового життя, чи ні. Тобто краще одразу, ще на березі, домовитися із собою, що шлях буде довгим.
Кожній людині, особливо тому, хто в еміграції, важливо вміти приймати себе такою, якою ти є. Любов до себе – важливий елемент у складних обставинах, необхідний як повітря. Водночас важливо бути дисциплінованим – від самодисципліни залежить ваш прогрес у формуванні свого кола спілкування в новій країні. Рекомендую почитати мою статтю про любов до себе та дисципліну – який зв’язок між цим та яка різниця між дисципліною та насильством над собою, і де там місце любові до себе.
Депресія емігранта та пошук нових смислів та ідентичності
Ідентичність – це те місце, куди еміграція б’є найболючіше. Хто був усім – став ніким. Звичайно, йдеться про дорослих і тих, хто в своїй країні досяг багато чого. Добре цю тему, я навіть сказала б щиро і по-справжньому описана тема втрати власної ідентичності в еміграції та наслідках цього у фільмі “Бруталіст”. Головний герой цього фільму – єврей, який дивом врятувався від фашистів, а за освітою – архітектор, емігрує до Америки.
У Будапешті, де він жив до війни, головний герой був відомим талановитим архітектором, але в Америці нікому не потрібні його таланти, і він іде працювати кудись доведеться на найменші роботи. І це ламає головного героя на якийсь час. У “Бруталіст” показано життя емігранта без прикрас. І втрата ідентичності, повне обнулення, часто дорівнює придбанню безпеки – четвертої нашої базової потреби. І тут виникає часто конфлікт – ми знаходимо безпеку в чужій країні, але втрачаємо себе (принаймні на якийсь час точно).
Депресія емігранта та потреба у безпеці
Оскільки я тут розглядаю ситуацію з українцями, які втекли від війни, то перша потреба, яка була задоволена в умовах вимушеної еміграції – це безпека.
Ми всі знайшли її в інших країнах. І, мабуть, це єдиний жирний плюс для всіх нас.
Ми знайшли безпеку, і тепер важливо знайти любов і близькість у новому середовищі, своє коло спілкування, свою зграю – і бути прийнятими там, а головне – створити нового себе, побудувати на тих уламках ідентичності, що залишилися, нову – більш стійку та гнучкішу для нових невизначених часів 21-го століття.
